Вона повернулася в рідне кіоск, пройшовши 70 кілометрів, і лягла під рамочкою з торішньої приміткою з «КП» про неї, бідолаху
Олена СТРЕЛЬНИКОВА - 10.06.2011
Рік тому під час «Кінотавра» ми зустріли на набережній Мусю, що живе в торговому кіоску. Доля її нас вразила: «служила» в сочинському Зимовому театрі, потім зірвала чиї-то зоряні гастролі, її вигнали геть. Від чийого-то удару осліпла на одне око... Їй зараз років 12 - 13, з них 5 років кожне літо вона приходить на «Кінотавр» знайомитися з актрисами - колеги все-таки. З ким-то дружить, кого-то кусає.
загалом, ми йдемо до Мусі в гості - на вітрині в рамочці наша замітка, Муся поруч у затінку ки. Господарі нас дізналися, розповідають: «Після тієї статті до неї прийшла слава. Від шанувальників відбою немає, всім цікаво подивитися. А їй компліменти давно ні до чого - поїсти б так полежати.
Господар розповів, як Муся проганяла шахрая. Той вимагав грошей за нібито куплений його іншому товар. Тут Муся і вискочила - за ногу цап, гарчить. Шахрай ноги в руки і драла. Муся - за ним... А як ще сталася пожежа в кіоску, і після нього господарі віддали Мусю в хороші руки. Знайомим, за Мацестой - 70 кілометрів від Сочі. Так Муся повернулася через п'ять днів у рідній кіоск. Худа, обдерта, з лап валиться. Лягла під рамочкою з нашої приміткою - не піду, мовляв, нікуди. Господарі аж розплакалися. Вигодували, помили - і знову Муся з ними. Сама вже давно як сувенір на пляжі біля готелю «Перлина».